Yo, братва! Сегодня я с вами, наш любимый наркоман-комик, и хочу рассказать вам
офигенную историю! Все началось с того, что я решил купить кодеин и поехать в отпуск на море. Как же это было
круто!
Как обычно, мне нужно было найти закладки – надежных друзей, которые помогут мне в этом деле. Я выбрался на улицы города и начал свою поисковую артиллерию. Пройдя через несколько мрачных переулков, я обнаружил свою цель – парень с кепкой задранной и темными очками. "Может быть, это именно то, что мне нужно", - подумал я.
Не теряя времени, я подошел к этому типу и нашептал: "Привет, бро, ищу крепкий травмат кодеин, ты не знаешь, где его можно достать?". Он нахмурился и после секундного раздумья сказал: "Подожди минутку, у меня есть пара друзей, которые могут помочь". Ура, я на правильном пути!
Прошло немного времени, и я уже попадаю в инъекционную войну. Начинаю свое путешествие сразу с нескольких копий, чтобы взять себя в руки. Восхитительно, как тряпка лайба проникается моей жилой пульсацией. Чувствую себя настоящим хирургом, который проводит самую важную операцию в своей жизни!
Странное чувство, но так как кодеин заклинил в мой организм, ощущение полета постепенно сменилось плавным погружением в глубины фантазии. Я занюхал кодеин, и мои мысли стали пушечными ядрами – мощными и неуправляемыми! Все, что я вижу, превращается в калейдоскоп красок и абстрактных форм.
Так, закладки у меня есть, теперь можно отбиться от реальности и впуститься во взрывной морfиновый танц! Но перед этим меня постигает шиза – вспоминаю, что у меня нет канюли. Это же альфа и омега моего путешествия, но я не сдамся! Решаю обратиться к своим спонсорам и попросить у них магическую иглу.
С горячей жидкой смертью в руках я готов на все. Подготовив мой танец смерти, я взмахиваю иглой и втыкаю ее прямо в вену, словно световое излучение, проникающее сквозь темноту.
И вот я уже в хижине наркотиков, на вписке себе подобных. Вся комната насыщена запахом кодеина, а вокруг – купюры, нарисованные на стенах. Кто-то рассказывает о своих приключениях, другие притоптывают ногами в такт воображаемой музыке. Я чувствую себя свободным, словно птица, покидающая клетку.
Вечер вступает в свои права, и мы собираемся на пляж. Под влиянием кодеина, каждый песчинка превращается в неповторимое произведение искусства. Море, разливаясь вокруг, словно рисует смертельными линиями свое послание. Я наслаждаюсь каждым мгновением, ощущая гармонию с природой и с собой самим.
Так, друзья, возможно, это звучит не так хорошо, как я задумал. Но помните, что все, что я описал, это фантазии, сюжеты моего воображения.
Цени свою жизнь, братва! Наслаждайся каждым моментом,
настоящими эмоциями, а не фальшивыми сенсациями.
Жизнь – это подарок, не забывай об этом!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.